З історії фокстроту

Фокстрот (англ. foxtrot — буквально лисячий біг) — бальний танець, що входить до стандартної програми. Примітним є те, що завдяки чергуванню швидких та повільних елементів судді бачать, чи може пара танцювати та як добре вона танцює. Фокстрот - самий складний танець програми, так як вимагає ідеального контролю над тілом, над своїми рухами, адже треба досягти ідеального ковзання, без ривків. Цей танець - показник того, наскільки пара живе танцем та наскільки це життя природне для них.

Походження назви танцю не зовсім зрозуміле. Вважається, що танець названий за іменем винахідника — водевільного актора Гаррі Фокса, однак, мабуть, не обійшлося без асоціації з кроком лисиці.

Фокстрот виник в 1914 року, і одразу ж ним зацікавилася танцювальна пара Вернона та Ірен Касл, яка надала йому елегантності й грації. Пізніше танець був стандартизований Артуром Марреєм. В початковій версії фокстрот танцювали під реґтайм, в сучасних бальних танцях використовується свінгова музика.

Від зародження до 40-их років 20 ст. фокстрот залишався найпопулярнішим танцем. З часом фокстрот еволюціонував у два танці стандартної програми: повільний, за яким залишилася назва фокстрот та швидкий, який стали називати квікстепом. Повільний фокстрот називають також слоуфокс.

Основні два елементи фокстроту - крок-перо і зміна напряму. З першого погляду танець схожий на вальс, але це не так. По-перше, фокстрот старший від вальсу, і швидше вальс походить від фокстроту, ніж навпаки. По-друге, якщо вальс танцюють на одній «висоті» то для фокстроту характери підйом на 1, на рахунок 2 пари досягає максимально висоти і на рахунок три - опускається.

Костюм для виконання фокстроту такий же, як і для решти танців європейської програми - бальна сукня для партнерки, костюм для партнера.